Діафрагмальна кила

Діафрагмальна кила (діафрагмальна грижа, діафрагмова грижа) – переміщення органів черевної порожнини в грудну порожнину через природні або патологічні отвори, дефекти діафрагми.

Класифікація патології

Розрізняють дві основні групи:

• Ковзна грижа стравохідного отвору– найпоширеніший тип. Верхній (кардіальний) відділ шлунку випинається, розміщуючись над діафрагмою, і частково формує стінки грижового мішку. Також її називають аксіальною, оскільки в даному випадку зміщується вісь (аксія), що утримує в одній зв’язці низ стравоходу, гастроезофагеальний сфінктер та верхню частину шлунку.
• Параезофагеальна – верхній відділ шлунку залишається на місці, але його середостіння та дно випинається вгору, у грудну клітину, іноді разом із фрагментами кишківника. Цей тип грижі небезпечніший, оскільки є високі ризики утиску внутрішніх органів та інших ускладнень.

За обсягом та рівнем піднесення над діафрагмою зустрічаються такі види:

• кардіальна грижа стравохідного отвору діафрагми– зміщується лише верхній відділ шлунку;
• кардіофундальна – випинається кардіальний відділ та дно органу;
• субтотальна – шлунок висувається вгору на 2/3;
• тотальна – орган повністю знаходиться у грудній клітині.

На початковому етапі симптоми захворювання та відповідно саме зміщення органів, виникає при впливі певних чинників. Це може бути як і звичайний кашель,

так і переїдання або надмірне фізичне навантаження. Однак чим довше прогресує захворювання, тим тривалішими будуть зміщення.

На фоні порушення у хворого можуть виникати наступні скарги:

• печія;
• важкість у шлунку;
• нудота;
• метеоризм;
• біль та дискомфорт у грудях;
• кислий присмак у роті;
• порушення ковтання.

Тобто це ті прояви, що дуже часто ігноруються та нагадують перебіг гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Відповідно хворі можуть відтерміновувати звернення до лікаря. Саме тому у дорослому віці захворювання може діагностуватися випадково при проведенні профілактичного огляду.

Це захворювання може зустрічатися в будь-якому віці, і залежить грижа від багатьох факторів, які можуть її провокувати. Отже, основними причинами можуть бути:

• генетичні аномалії і відхилення, частіше зустрічаються у новонароджених, тоді має місце вроджена діафрагмальна грижа;
• травми, що супроводжуються ударами або пораненнями в області грудей;
• хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту (панкреатит, виразкова хвороба, холецистит);
• вікові відхилення діафрагми, найчастіше після 50-ти років, так як втрачається тонус діафрагми;
• тривале підвищення внутрішньочеревного тиску, яке виникає через ожиріння, хронічні запори, довгого кашлю при хронічному бронхіті, довгих і важких пологів у жінок, тривалих фізичних навантажень, підйому тяжкості;
• порушення деяких ділянок діфрагми, що призводить до утворення грижового мішка.

Через відсутність специфічних симптомів, діагноз «діафрагмальна грижа» ставиться на підставі інструментальних досліджень:

• рентгенографічне обстеженняорганів загрудинної і верхньої черевної порожнини з барієвим контрастом. Контрастну речовину дається пацієнту перорально. Барій заповнює простір шлунка, стравоходу, що, в свою чергу, дозволяє побачити випнуту частина органу через діафрагму;
• ендоскопічне дослідження травного тракту – фіброезофагогастродуоденоскопія. Полягає в ендоскопічному огляді фіброгастроскопом слизової стравоходу, відділів шлунка, які випинаються;
• вимір кислотності шлунка і стравоходу. Якщо рівень кислотності підвищений, то можлива наявність грижі.

• Характер лікування залежить від типу та занедбаності діафрагмальної грижі:

  Для гриж на початковому етапі розвитку рекомендована консервативна терапія з гастроентерологом. На час лікування пацієнту показана особлива дробна дієта, яка також допомагає уникнути проблем з шлунково-кишковим трактом, і підтримуюча медикаментозна терапія. Процес відновлення досить тривалий і займає до трьох місяців, але дозволяє уникнути хірургічного втручання

  При наявності ковзної або параезофагальної грижі (за цих типів грижі різні частини шлунка зміщуються і виявляються в грудному відділі) показане виключно хірургічне видалення. До нього ж вдаються і в разі, якщо традиційні способи безсилі та спостерігається розвиток ерозій, виразок, запалення слизової оболонки стравоходу

У період після операції пацієнтам рекомендується:

• відмовитися від важких фізичних навантажень;
• приймати призначені лікарем препарати;
• не відвідувати парних, не купатися в басейнах та водоймах;
• замість ванни приймати душ.

Не менш важлива і дієта. На час реабілітації потрібно відмовитися від жирної важкої їжі, продукти вживати переважно у рідкому чи протертому вигляді.

Для профілактики грижі дотримуйтесь таких рекомендацій:

• правильно харчуйтеся, дотримуйтесь спеціальної дієти та уникайте переїдання, особливо за 2,5 – 3 години до сну;
• підтримуйте вагу тіла у межах норми;
• відмовтеся від вживання алкоголю та куріння;
• вживайте їжу дрібно, невеликими порціями 5 – 6 разів на день;
• уникайте виконання важкої фізичної роботи, підняття тяжкості, а також різких нахилів вперед ( грамотно розподіляйте фізичне навантаження);
• робіть вправи для зміцнення м’язів черевного преса та тонусу діафрагми.