Парапроктит

Парапроктит – це запальний і гнійно-інфекційний процес підшкірної клітковини, розташованої навколо прямої кишки (запалення прямої кишки та прилеглих до неї тканин;). Виникає як ускладнення геморою за відсутності протигемороїдальної терапії або оперативного лікування. Небезпечний не лише місцевими, а й системними ускладненнями.

Основними симптомами хронічного парапроктиту є поява отвору в промежині, з якого виділяються гній, кров; іноді ці виділення є дуже рясними, спричинюючи подразнення шкіри, свербіж. Можливий несильний біль в області заднього проходу, який посилюється при дефекації.

Перебіг фістули прямої кишки — хвилеподібний. На фоні існуючої нориці може виникнути загострення запального процесу в параректальній клітковині; за симптомами воно буде схожим на гострий парапроктит (підвищується температура, з’являється біль в області анального отвору); може виникнути абсцес, після розкриття якого загальний стан покращиться, гострий запальний процес зменшується, зникає біль — настає період ремісії, майже без будь-яких клінічних проявів. Але якщо хронічний запальний процес існує тривалий час, це відбивається на загальному стані хворого — з’являються головний біль, загальна слабкість, порушення психіки, сну, зниження працездатності, хронічний тазовий біль.

Хронічні парапроктити класифікуються:

за етіологією:

• вроджені,
• набуті

за характером інфекції:

• неспецифічні
• специфічні:
• анаеробні
• аеробні (туберкульозні, сифілітичні, актиномікотичні)

за локалізацією нориць, (гнійників, інфільтратів): підшкірний, підслизовий, ішіоректальний та пельвіоректальний

за розташуванням внутрішнього отвору нориці: передній, задній, бічний

за розташуванням відносно волокон сфінктера: інтрасфінктерний, транссфінктерний та екстрасфінктерний;

за анатомічною ознакою:

за наявінстю отворів нориці: фістули повні, неповні

за відношенням до шкіри: внутрішні, зовнішні

за формою нориць: прості, складні.

• Проктологічний огляд
• Пальцеве дослідження
• Дослідження за допомогою ректального дзеркала
• Ректороманоскопія
• Рентгенологічне дослідження
• УЗ-діагностика
• Колоноскопія
• Фіброколоноскопія
• Біопсія 

• слабкий імунітет;
• травми;
• цукровий діабет (судинні зміни);
• дисфункція кишківника;
• проктологічні проблеми (проктит, геморой, анальні тріщини);
• проблемна дефекація (закреп, діарея);
• недостатня гігієна статевих органів та заднього проходу.

Нерідко причинами парапроктиту є стреси, зловживання алкоголем, переохолодження. Хронічний парапроктит може розвинутись внаслідок недолікованої гострої форми, лікування онкозахворювань за допомогою променевої терапії.

За статистичними даними, найчастіше діагностують парапроктит у чоловіків. У дітей захворювання трапляється рідко.

Лікування — виключно хірургічне. Операція полягає в розкритті абсцесу (при загостреннях хронічного парапроктиту з утворенням гнійника) і вилученні зовнішнього та внутрішнього отворів фістули разом зі стінками фістульного ходу. Після завершення операції через день-два хворий може покинути стаціонар, але продовжуючи лікуватися вдома, приймаючи ванну та вживаючи анальгетики. Повністю рана загоюється через 20-30 днів після операції.

Якщо не лікувати хронічний парапроктит, він може стати джерелом хронічної інфекції та постійного болю.

Під час лікування парапроктиту операція проводиться в один або кілька етапів. Для одномоментного втручання під загальним наркозом хірург виконує:

• розтин парапроктиту;
• дренаж;
• усунення вогнища інфекції;
• санацію рани.

При недостатній санації дуже скоро може статися рецидив. Тому, вирішуючи, як лікувати парапроктит, частіше вдаються до багатоетапного плану лікування гострого парапроктиту.

Хірургія в кілька етапів охоплює операцію з розкриття парапроктиту та дренування гнійника в першій фазі, з ушивання параректальної нориці — у другій.

Залежно від складності захворювання, висічення нориці проводять методом:

• розрізу з ушиванням;
• розсічення;
• висічення із пластикою;
• закриття біоматеріалами;
• лігатурним методом лікування парапроктиту.

Сучасна медицина пропонує й щадний спосіб лікування парапроктиту — хірургію лазером. Лазерне лікування парапроктиту (закриття нориці прямої кишки) є малоінвазивним методом хірургічного етапу. У разі грамотного вибору методу ризик рецидиву мінімальний. Однак існують фактори (недотримання пацієнтом умов післяопераційного лікування, хвороба Крона або проктиту на стадії загострення, злоякісний процес), здатні спровокувати повторення ситуації.

Зазвичай пацієнт виписується за кілька днів після операції. Остаточне загоєння настає протягом 3–4 тижнів. Після оперативного втручання має відбутися повторна консультація з контрольним обстеженням за три місяці після виписки.

Профілактичні заходи полягають у своєчасному проходженні профілактичних оглядів і лікування захворювань прямої кишки і анального каналу, правильне харчування, дотриманні особистої гігієни, виключення місцевих переохолоджень і перегрівів.

При перших симптомах терміново звертайтеся до лікаря.