Пупкова кила, кила білої лінії

Кила (грижа) білої лінії – це дефект у м’язах передньої черевної стінки. Вона знаходиться між прямими м’язами живота, по середній лінії між пупком і грудиною. Єдиний  можливий спосіб лікування – операція. Її основна мета – усунення дефекту в м’язах передньої черевної стінки.

 Види грижі білої лінії живота:

• надпупкова(Епігастральна) – грижове утворення формується трохи вище пупка;
• навколопупкова ( Параумбілікальна) – грижове утворення з’являється поблизу пупкової западини;
• підпупкова (Гіпогастральна) – -випинання проявляється нижче пупкової лінії.

Найбільш поширені поодинокі грижі, проте бувають випадки, коли виникає кілька гриж розташованих одна над одною.

За характером протікання грижі діляться на два типи:

• Незащемлені – захворювання на ранній стадії, що протікає майже безболісно. Дискомфорт та болі виникають лише при зміні положення, кашлі, чханні або під час вживання їжі;
• Защемлені – це ускладнення грижі у вигляді здавлювання вмісту грижового мішка. При защемленні грижі білої лінії живота, показана термінова госпіталізація та хірургічне втручання.

Самолікування та бездіяльність пацієнта може призвести до летального результату, тому покваптеся з походом до лікаря.

Симптоми грижі білої лінії живота:

• болюче випинання середньої лінії живота, частіше у верхніх відділах;
• біль у верхніх відділах живота, особливо при напруженні та різких рухах;
• розбіжність м’язів (діастаз) по середній лінії живота;
• нудота, іноді блювання.

Випинання серединної лінії живота стає більш вираженим у вертикальному положенні. Дискомфорт та больові відчуття в цій області посилюються під час важких фізичних навантажень, зміни положення або напруги м’язів черевної стінки.

Причинами розвитку захворювання грижі білої лінії може бути:

• Генетична схильність до грижі;
• Зайва вага;
• Вагітність або після важких пологів;
• Порушення стільця, часті запори, здуття живота;
• Вроджені аномалії;
• Надмірні фізичні навантаження;
• Травми живота та інші фактори.

За відсутності своєчасного лікування грижі білої лінії живота, утворення може сильно збільшитися в розмірах, завдати багато дискомфорту та неприємних больових відчуттів. Крім того, патологія небезпечна розвитком серйозних захворювань та станів: некрозу, перитоніту, кишкової непрохідності, гнійних запалень або ішемічного орхіту.

Методи діагностики грижі білої лінії живота:

• обстеження у хірурга;
• рентгенографія шлунка та дванадцятипалої кишки;
• гастроскопія (ЕГДС, езофагогастродуоденоскопія);
• герніографія — рентенологічний метод, який полягає у введенні в черевну порожнину спеціальної контрастної речовини з метою дослідження грижі;
• УЗД грижового випинання;

комп’ютерна томографія (КТ) органів черевної порожнини.

Видалення грижі білої лінії живота хірургічним способом – єдиний можливий варіант, що дозволяє усунути дефект і відновити черевну стінку. Проводиться через відкритий доступ методом натяжної герніопластики або ненатяжної герніопластики, а також лапароскопією через проколи в животі.

Натяжна пластика:

Цей варіант передбачає ушивання грижі власними тканинами пацієнта. У ході операції виконується розріз черевної стінки білої лінії. Хірург досліджує грижовий мішок, потім вшиває його ниткою, що не розсмоктується, і усуває ймовірність можливого діастазу м’язів живота. Методика застосовується при невеликих дефектах та відсутності причин неспроможності сполучної тканини. До її недоліків відносять:

• натяг тканин черевної стінки на місці колишньої грижі та формування дуплікатури;
• довгий розріз живота;
• тривалий реабілітаційний період;
• високі ризики утворення вторинної (вентральної) грижі.

Ненатяжна пластика:

Це сучасна методика оперативного лікування грижі, суть якої полягає у тому, що з закриття дефекту апоневрозу використовується синтетичний сітчастий протез з полімерних матеріалів. Після усунення випинання з допомогою ненатяжної пластики ризики повторного утворення грижі становлять трохи більше 3 %. Перевагами методики є:

• менший термін реабілітації порівняно з натяжною пластикою;
• можливість усунення великих гриж у пацієнтів різних вікових категорій;
• невеликий ризик рецидиву хвороби.

Лапароскопія:

Усунення грижі за допомогою лапароскопічної герніопластики дозволяє виконати повноцінне відновлення передньої черевної стінки. Операцію проводять під загальною анестезією. Спочатку хірург робить 3 – 4 проколи в черевній стінці. Через один із них у черевну порожнину вводять вуглекислий газ, через інші – спеціальні хірургічні інструменти та ендоскоп. Під контролем відеокамери виконується доступ до грижового мішка, після чого фрагменти внутрішніх органів вправляються на анатомічне місце, а черевну стінку зміцнюють сіткою з полімерного матеріалу. Мікроінструменти і ендоскоп виймаються, після чого проколи вшивають спеціальними нитками, що розсмоктуються.

Метод лапароскопії –це малоінвазивне хірургічне втручання,відноситься до малотравматичних, післяопераційні рубці практично непомітні на тілі.

Спосіб і техніку виконання операції визначає лікуючий хірург з урахуванням виду грижі, показань і протипоказань, а також побажань пацієнта.

Чим раніше Ви звернетеся до лікаря для лікування грижі, тим швидше Ви позбудетеся дискомфорту і ризику серйозних ускладнень. Лікування грижі операцією – це єдиний надійний і ефективний метод, який позбавить Вас від патології.

Коли в пацієнта грижа білої лінії живота, оперативне лікування лапароскопічною методикою має безліч плюсів у порівнянні з класичною лапаротомічною операцією:

• Надійність. При такому підході практично виключено ризик рецидивів.
• Можливість уникнути великого розрізу. Завдяки цьому, м’язові волокна і шкіра не пошкоджуються. Також це дозволяє значно зменшити крововтрату й загальний рівень стресу для організму.
• Відсутність ризику післяопераційних ускладнень. Після лапароскопічних втручань не утворюються спайки в черевній порожнині. Також ця техніка оперування виключає можливість занести інфекцію, оскільки відсутній прямий контакт черевного вмісту з рукавичками, перев’язувальним матеріалом, атмосферним повітрям.
• Короткий період реабілітації завдяки мінімальному травматизму тканин і відсутності великих ран.
• Естетичність. Після лапароскопії не залишається грубих шрамів, місця проколів майже не видно.

Яка профілактика грижі білої лінії?

Профілактика грижі білої лінії:

• носіння бандажу під час вагітності;
• правильне харчування;
• тренування м’язів живота;
• нормалізація ваги;
• використовувати правильну техніку підняття ваги,
• не піднімати надто важкі предмети.

Чи потрібно оперувати грижу білої лінії живота?

Дане захворювання не лікується консервативним способом. У всіх випадках показано хірургічну операцію. Винятком є ​​грижа білої лінії живота в дітей віком до 5 років. Дефект утворюється через неповноцінне зрощення волокнистих структур м’язів передньої черевної стінки. У цих ситуаціях рекомендовано носити бандаж і використовувати стрічки, що тейпують.

Чим небезпечна грижа білої лінії?

Пацієнти помиляються, коли вважають, що грижа білої лінії не становить небезпеки для здоров’я. За відсутності адекватної терапії вона може спричинити різні ускладнення:

Утиск грижі білої лінії живота. Приводить до порушення кровообігу та розвитку перитоніту, пацієнт відчуває різкий біль. У такій ситуації потрібне термінове оперативне втручання.

Копростаз – ускладнення, при якому виникає застій та ущільнення фекальних мас у кишечнику через погану перистальтику в частині кишечника, що опинилась усередині грижового мішка. Загострення супроводжується порушенням відходження газів, болем у животі, нудотою та блюванням.

Невправність грижі. Проблема виникає через утворення спайок між стінками мішка і внутрішніми органами, що знаходяться в ньому, хворого непокоїть дискомфорт при великій фізичній активності, кашлі, напруженні.

Запалення грижі – небезпечний стан, коли інфекція потрапляє в грижовий мішок і вражає фрагменти внутрішніх органів, що знаходяться в ньому. Супроводжується підвищенням температури, появою різкого болю та блювання, хворому потрібно проведення операції.

Пупкова кила (грижа) – випинання, яке за певних умов утворюється в міжм’язовому просторі через розбіжність м’язів черевного преса. Випуклість може розташовуватися як у самому пупці, так і в навколопупковій зоні в межах 2-3 см від нього.

Складовими елементами грижі є:

• Грижові ворота – ослаблене пупкове кільце або щілина в міжм’язовому просторі, через яку відбувається вихід органів.
• Грижовий мішок – стінка очеревини, що розтягнулася, що прикриває вийшли органи.
• Вміст – рухомі органи або окремі фрагменти. До них відносяться сальник, відділи тонкого та товстого кишечника, а також стінки сечового міхура, матки та інші.

Грижі, що утворилися в пупковій області, поділяються на два види:

• Вроджені – формуються в перший місяць життя новонародженого, надалі діагностуються у дітей віком до 5 років.
• Придбані – утворюються у дорослих та дітей віком від 5 років, причому у жінок після 40 років вони виникають частіше, ніж у чоловіків.

За характером перебігу пупкові грижі поділяються на:

• вправні;
• невправні, ускладнені спайками;
• ущемлені.

На початкових стадіях розвитку пупкова грижа, як правило, протікає практично безсимптомно. Вона легко вправляється назад в черевну порожнину і не доставляє людині особливого дискомфорту. Однак з часом, у міру прогресування патології, починають з’являтися перші ознаки пупкової грижі, які і примушують більшість людей звертатися за лікарською допомогою.

Отже, серед характерних симптомів даного захворювання можна виділити:

• зміна розмірів грижового випинання (просвіт може збільшуватися при фізичних навантаженнях або в момент напруги черевної стінки, наприклад, під час кашлю);
• больові відчуття в області живота;
• диспепсичні розлади (печія, відрижка, здуття живота, нудота, порушення дефекацій).

При цьому, варто зазначити, що сама по собі грижа не становить серйозної загрози для життя. Небезпечним є її утиск – здавлювання виступаючого органу в пупковому кільці. Це важкий стан, який супроводжується сильним больовим синдромом, скупченням газів і застоєм калових мас в кишечнику, наростаючими ознаками загальної інтоксикації (нудотою, блювотою, підвищеною температурою). Виражена пупкова грижа вимагає невідкладної медичної допомоги, в іншому випадку існують високі ризики некротизації частини затиснутого органу і розвитку інших ускладнень. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, пупкова грижа  також може спричинити за собою розвиток кишкової непрохідності або гангрени, при яких показано екстрене хірургічне втручання.

Причини пупкової грижі у дорослих можуть бути наступними:

• перенапруження м’язів живота при піднятті важких предметів або надмірних фізичних навантаженнях;
• слабкість м’язів передньої черевної стінки;
• ожиріння;
• часті запори і сильне напруженні під час дефекації;
• хвороби дихальної системи, що супроводжуються затяжним надсадним кашлем;
• травми черевної стінки;
• хірургічні втручання на органах черевної порожнини (грижа може сформуватися на місці післяопераційного рубця).

Завжди, якщо в області пупка з’являється припухлість, необхідно подумати про пупкову грижу. Вона зазвичай не болить, вправляється. При напруженні м’язів живота виходить знову.

Кваліфіковані хірурги нашого медичного центру здатні встановити правильний діагноз вже після лікарського огляду пацієнта. Зазвичай, пупкові грижі видно неозброєним оком – вони виглядають як випинання поблизу пупка або в ньому самому. Підтвердити правильність висновку дозволяють такі методи обстеження:

• огляд хворого хірургом;
• УЗД черевної порожнини;
• рентгенографія(в тому числі з контрастом);
• клінічні аналізи крові та сечі.

Отримані дані застосовують для того, щоб спланувати лапароскопічну герніопластику в найдрібніших деталях. Так нам вдається досягати 100 % ефективності втручань і запобігати рецидивам.

Тактика лікування пупкової грижі залежить від віку хворого та вираженості її проявів. Для її усунення у дорослих зазвичай проводяться планові операції. При стисненні виконуються термінові втручання.

Хірургічне лікування пупкової грижі полягає в проведенні таких операцій:

• натяжна герніопластика власними тканинами;
• пластика сітчастими імплантами.

Другий метод усунення грижі кращий, оскільки він не вимагає тривалої реабілітації та практично не дає рецидивів. Втручання можуть проводитися традиційними лапаротомічними методами:

або за допомогою лапароскопії .

Знеболювання досягається за допомогою місцевої анестезії або загального наркозу.

Коли в людини утворюється пупкова грижа, лікування методом лапароскопічної герніопластики є єдиним оптимальним варіантом. Така техніка має ряд важливих плюсів:

• малий обсяг втручання – завдяки відмові від розрізу на користь невеликих проколів;
• відсутність суттєвої втрати крові;
• виключення ризику помилки – завдяки постійному відеоконтролю за робочою областю;
• відсутність ризику ускладнень – після лапароскопії навколо сітчастого імплантату відсутній набряк, не утворюються спайки, не виникає рецидиву грижі;
• існує можливість одночасно діагностувати та вилікувати деякі супутні проблеми з органами черевної порожнини;
• мінімальний больовий синдром у післяопераційному періоді;
• відсутність негарних шрамів – місця проколів з часом стають майже не помітними.

За допомогою даної методики можна успішно проводити лікування пупкової грижі в дорослих і дітей. Вона безпечна й не спричиняє сильний стрес на організм, на відміну від порожнинних, лапаротомічних операцій. Тому реабілітація після неї проходить швидко й легко.