Фімоз, пупкова кила (діти), кила пахова, водянка

Пупкове кільце – найслабше місце на передній черевній стінці. Це отвір круглої або щілинної форми, утворений переплетенням сухожиль. У період внутрішньоутробного розвитку дитини крізь нього проходить пуповина, але коли немовля народжується, воно відпадає, а кільце стягується і рубається. Якщо м’язи черевного преса слабшають, пупкове кільце може розширитися, але в його місці утворитися хвороблива опуклість, що викликає дискомфорт і погіршує якість життя.

Пупкова кила (грижа)— це стан здоров’я, коли передня черевна стінка в ділянці під пупком має дефект, де поетапно формується випинання із вмістом назовні.

Грижа містить черевний жир з великого сальника або зрідка, частини тонкої кишки. Випинання часто можна вправити назад через дефектний отвір у черевній стінці, і воно може «вискочити» під час кашлю або іншим чином при підвищенні внутрішньочеревного тиску. Лікування хірургічне, втручання може проводитись як з косметичною метою, так і з метою покращення та збереження здоров’я пацієнтів.

Причинами появи патології у новонароджених є:

• пізнє рубцювання пупкового кільця через спадкову схильність до скрутного синтезу колагену сполучної тканини;
• дефекти черевної стінки, що виникають через незрілість м’язових тканин;
• некомфортний вплив хімічних та інфекційних факторів на плід протягом внутрішньоутробного розвитку.

Провокуючими факторами є тривалий плач, запори, сильний кашель, що призводять до підвищеного внутрішньочеревного тиску, а також такі захворювання, як рахіт та гіпотрофія, що супроводжуються порушенням обмінних процесів в організмі. 

Пупкова грижа проявляє себе у вигляді припухлості в ділянці пупка, що збільшується при плачі, кашлі та натужуванні. При легкому натисканні припухлість зменшується або повністю вправляється в живіт.

Зазвичай пупкова грижа є безсимптомною та ніяк не турбує малюка. Симптоми можуть розвинутись, коли напруження м’язів передньої черевної стінки створює тиск на грижовий вміст, що провокує біль та дискомфорт у животі.

Ускладнення зустрічаються рідко. Можливим ускладненням є защемлення вмісту грижі – в такому випадку дитина відчуває різкий біль в ділянці пупка, а випинання стає твердим, напруженим, шкіра набуває червоного забарвлення.

Особливу увагу потрібно звернути на такі симптоми:

• Неспокій дитини. Вона стає плаксивою, роздратованою через інтенсивні больові відчуття.
• Різке порушення травлення (нудота, блювота, закреп)
• Болісна пальпація й ущільнення випинання.

У план діагностики пупкової грижі можуть входити такі методи обстеження:

• огляд хворого хірургом;
• УЗД черевної порожнини;
• рентгенографія(в тому числі з контрастом);
• клінічні аналізи крові та сечі.

Лікування неускладнених гриж у дітей може бути й консервативним. У таких випадках рекомендується виконання спеціальної гімнастики для зміцнення м’язів преса, корекція раціону, масаж, накладення спеціальної пов’язки на пупкове кільце на 10 днів. Курс ЛФК та масаж дітям може проводитися батьками, які пройшли інструктаж у фахівця.

Планові хірургічні операції проводяться за наступними показниками:

• розмір грижі понад 1,5 см;
• сильний дискомфорт та біль;
• поява грижі після 6 місяців;
• збільшення розмірів після віку 1-2 роки;
• неефективність консервативної терапії до 5 років;
• хоботоподібна грижа.

Пупкова грижа (лікування без операції) при грижових мішках невеликого розміру (до 1 см) проходить приблизно у 90-95% дітей до 2-3 років (іноді до 5 років).

Якщо не лікувати пупкову грижу у малюка, то у майбутньому це може призвести до запалення грижового мішка, кишкова непрохідність чи інфекційно-токсичний та больовий шок.

У деяких дітей пупкова грижа може мати несприятливі наслідки, які слід лікувати якомога швидше. По-перше, защемлення – це стан, при якому грижа стискається пупковим кільцем так, що вона не може вправитися, викликаючи запалення, набряк і некроз.

Щоб уникнути несприятливих наслідків, необхідно регулярно відвідувати педіатра або хірурга. 

Фімоз – це патологія розвитку статевого члена, що супроводжується звуженням отвору епітеліальної тканини крайньої плоті, що перешкоджає вільному виходу голівки, включаючи стан спокою та ерекції. Вважається одним з найпоширеніших захворювань як у юних хлопчиків, так і у чоловіків. У занедбаних випадках явище може характеризуватись болем, порушенням процесу сечовипускання, появою гнійного вмісту, запаленням пахових лімфовузлів.

Фімоз може бути вродженим (фізіологічним) і придбаним (патологічним, рубцевим).

Класифікація фімозу

Фізіологічний фімоз не є захворюванням. Це — абсолютно нормальний стан крайньої плоті у дітей раннього віку.

Природжений фімоз підрозділяється на:

Атрофічний фімоз — характеризується гіпоплазією та витонченням крайньої плоті, що щільно охоплює голівку статевого члена;

Гіпертрофічний (хоботковий) фімоз — обумовлений наявністю надлишкової тканини, яка утворює крайню плоть, що перешкоджає виведенню голівки члена.

Придбаний фімоз може розвинутися на тлі запальних процесів в препуциальному мішку з подальшим рубцюванням зовнішнього отвору крайньої плоті.

Природжений фімоз у більшості новонароджених і грудних дітей є фізіологічним процесом. Самостійне розкриття головки статевого члена у дітей (при відсутності рубцевих змін крайньої плоті) відбувається в середньому у віці від 3 до 6 років.

За ступенем тяжкості виділяють чотири стадії:

• I стадія – голівка статевого члена вільно оголюється тільки в спокійному стані, зі складністю – під час ерекції;
• II стадія – голівка статевого члена оголюється з певним зусиллям в спокійному стані, а під час ерекції відкрити її неможливо;
• III стадія – голівка статевого члена відкривається в спокійному стані зрідка і ненадовго;
• IV стадія – голівка статевого члена не оголюється навіть у спокої, відмічається хворобливе сечовипускання, відтік сечі утруднений.

Кожен ступінь фімозу характеризується певною клінічною картиною. При I–II стадії відзначається біль під час ерекції, при III–IV стадії він відсутній. Причина – неможливість оголення голівки. Для фімозу IV ступеня характерне значне звуження крайньої плоті, що значно перешкоджає відтоку сечі. Зовнішній прояв – виділення сечі по краплях. Характерною ознакою фімозу є роздування препуційного мішка. Підвищений тиск у ньому на фоні зниженого тиску в сечовому міхурі в кінці сечовипускання призводить до зворотного току сечі по сечівнику, що веде до його розширення і розвитку запального процесу.

Серед основних причин, що зумовлюють фімоз:

• слабка еластичність сполучної тканини;
• механічні травми статевого члена, що стимулюють процес рубцювання;
• запальні захворювання пенісу;
• хронічний запальний процес сечостатевої системи;
• інфекції, що передаються статевим шляхом, у тому числі сифіліс, герпес, грибкові захворювання.
• у деяких випадках причиною фімозу може стати систематична зневага дотриманням правил елементарної гігієни.

Основні симптоми фімозу у дітей:

• головка статевого члена не проходить через зовнішній отвір крайньої плоті;
• дизурія;
• страх перед сечовипусканням;
• запалення головки пеніса;
• збільшення пахових лімфатичних вузлів;
• сеча виходить тонкою цівкою або краплями.

У дорослих, до всього вищепереліченого, фімоз викликає різкі болі під час ерекції, що робить практично неможливим нормальне статеве життя.

Між внутрішнім листком крайньої плоті та головкою статевого члена іноді виявляється смегма — скупчення секрету жовто-сірого кольору. Також, смегма може накопичуватися в препуціальному просторі, обмеженому синехіями, у вигляді пухлиноподібного щільного утворення. Зазвичай смегма, розм’якшуючись, самостійно виходить з простору крайньої плоті.

Діагностика фімозу проводиться на підставі огляду пацієнта, фізикального обстеження та збору анамнезу. На консультації уролог визначає ступінь тяжкості патологічного процесу й обирає оптимальний метод лікування фімозу. Для виключення запальних захворювань сечовивідних шляхів та крайньої плоті призначаються лабораторні методи дослідження.

Лікування фімозу

На перших стадіях застосовують медикаментозний метод, він полягає в нанесенні на голівку статевого члена і крайньої плоті мазей, до складу яких входить кортикостероїдні речовини. Завдяки ним відбувається розм’якшення крайньої плоті, за рахунок чого вона стає пластичнішою. Доза та схема лікування призначається виключно лікарем. Також при початкових стадіях можливе застосування немедикаментозних методик. Їх принцип полягає в оголенні й розтягуванні крайньої плоті, а також пальцьовому розведенні.

Але найкраще зарекомендувало себе хірургічне втручання (циркумцизія-обрізання у чоловіків). Видалення крайньої плоті – найбільш ефективний та безпечний метод, який має безліч очевидних переваг:

• Мінімальний відновлювальний період.
• Повне рятування від патології.
• Низький ризик виникнення ускладнень.
• Полегшення проведення гігієнічних процедур.
• Найбільш естетичний вигляд статевого органу.
• Збільшення тривалості статевого акту.

Використовується циркумцизія (обрізання крайньої плоті у чоловіків) у таких методиках:

Радіохвильовий метод (задіюється промінь радіохвилі високої частоти):

• малотравматичність м’яких тканин
• тривалість процедури 20 – 60 хвилин
• малокровність
• швидке загоєння та відновлення
• госпіталізація не потрібна

Циркумцизія лазером

• мінімальна травматизація м’яких тканин
• безболісність
• безкровне проведення операції
• тривалість операції 30 хвилин
• відсутність потреби у госпіталізації
• швидка реабілітація
• сучасна технологія

Безшовний метод (біологічне зварювання)

• тканинозберігаюча технологія
• безкровність процедури
• зменшена травматичність м’яких тканин
• швидке загоєння

Для вибору оптимальної методики лікування фімозу необхідно провести докладний збір анамнезу у пацієнта та обов’язковий огляд урологом. Також на консультації лікар встановлює ступінь тяжкості патологічного процесу. Щоб виключити можливі запальні захворювання сечовидільної системи, уролог призначає лабораторний метод дослідження.

У медичному центрі “МедІмпульс” Вам нададуть сучасні методики лікування фімозу, які гарантовано дадуть позитивний результат.

Також обрізання – чудова профілактика ВІЛ-інфекції та мінімізація ризику розвитку раку статевого члена. Зверніть увагу, що для цього оперативного втручання характерний короткий відновлювальний період. Пацієнти повертаються до звичайного способу життя через 3-4 тижні після операції.

Профілактика фімозу полягає в дотриманні простих правил:

• вести здоровий спосіб життя з достатньою фізичною активністю;
• дотримуватися особистої гігієни (мити статеві органи не рідше 1 разу на добу, у дорослих чоловіків — з відтягуванням крайньої плоті);
• уникати випадкових статевих контактів;
• використовувати бар’єрні засоби контрацепції;
• регулярно проходити профілактичні огляди в уролога.

Пахова кила (грижа) у дітей – випинання вагінального відростка крізь грижові ворота, може з’являтися у хлопчиків та дівчаток. В результаті утворюється мішок, у якому знаходяться внутрішні органи (петля кишечника, яєчники або маточна труба) – грижовий вміст. Це є патологією, тому що у нормі канал повинен заростати до народження.

Залежно від розташування розрізняють грижі:

• двосторонні – зустрічаються у дівчаток у 50% випадків, у хлопчиків – у 10%;
• лівосторонні – у хлопчиків (30%);
• правосторонні – у хлопчиків (60%);
• прямі – спостерігаються рідко, випинання відбувається через дефект м’язів;
• пахово-мошонкові у хлопчиків – поділяються на фунікулярні (канатикові) – 90 % випадків
• тестикулярні (яєчникові) – 10 %.

Існує безліч причин виникнення пахових гриж у дітей.

Причиною пахвинної грижі у дітей часто буває спадковість. В 11-12% випадків один із батьків у дитинстві переніс операцію.

У хлопчиків при внутрішньоутробному розвитку формується канал, який веде з пахвинної області до черевної. Через цей хід яйце опускається в пах, а за ним частина очеревини. Якщо канал не закривається, то при підвищенні тиску під шкіру випинаються внутрішні органи.

У дівчаток причиною є формування зв’язування матки, яка фіксує статеві органи. Якщо канал до народження не закривається, то пахова зона має повідомлення з черевною – випинається грижа.

Набуті захворювання дуже рідкісні. Вони можуть виникнути у хлопчиків-школярів, які зазнають великого фізичного навантаження, мають слабкі м’язи передньої черевної стінки.

Серед причин:

• підйом ваг;
• сильний кашель на фоні легеневих захворювань;
• надривний плач;
• хронічні запори;
• різке схуднення, ожиріння;
• малорухливий спосіб життя.

Симптоми пахової грижі в дитячому віці:

• випинання та біль в області паху;
• випинання стає більшим під час кашлю, плачу, напруженні, під час запорів;
• незручність під час ходьби, стрибків, присіданні;
• скарги дитини на відчуття тяжкості і розпирання у паховій області.

Якщо у дитини присутні симптоми пахової кили, потрібна термінова консультація дитячого хірурга. Під час консультації лікар проведе огляд і за допомогою пальпації зможе визначити чи є у малюка грижа в паху.
Іноді, щоб підтвердити наявність захворювання, проводиться УЗД м’яких тканин пахової області.
Несвоєчасне усунення пахової грижі може стати причиною ускладнень: ущемлення грижового мішка, кишкової непрохідності, безпліддя як у хлопчиків, так і у дівчаток.

Своєчасно виявити патологію може тільки фахівець. Тому планові і регулярні огляди у хірурга обов’язкові для дітей. Своєчасна діагностика — запорука здоров’я вашої дитини.

Консервативна терапія у дітей за допомогою бандажів та спеціальних пов’язок не застосовується. За відсутності ускладнень проводять видалення пахвинної грижі у дитини старше 6 місяців у плановому порядку.

Під час операції лікар перев’язує та видаляє мішок. Далі виконується пластика грижових воріт. Застосовують традиційний відкритий метод або лапароскопію, яка є кращою. Вона відрізняється мінімальним ушкодженням тканин, низькою крововтратою та швидкою реабілітацією.

Проведення операції у хлопчиків потребує особливої ​​обережності – не можна травмувати сім’явивідну протоку та судини насіннєвого канатика, щоб не допустити безпліддя.

При утиску грижі у дівчинки проводиться екстрена операція, щоб зберегти маточну трубу та яєчник. У немовлят-хлопчиків при утиску може бути застосована консервативна терапія з вправлення мішка.

У дітей в основному зустрічаються вроджені патології, тому головним заходом профілактики є виявлення ризиків та регулярний огляд у лікарів (дитячого хірурга, терапевта).

Щоб запобігти захворюванню, потрібно забезпечити дитині правильне харчування, своєчасно лікувати запори, контролювати роботу кишечника та виключити надмірні фізичні навантаження. Дитина має вести нормальний спосіб життя, займатися фізкультурою. Ожиріння та мала рухливість можуть призвести до патології.

Водянка або гідроцеле яєчка у дитини – це скупчення надлишкової рідини в оболонках яєчка. Патологія може супроводжуватися збільшенням мошонки і ускладненим сечовипусканням.

Захворювання поширене серед хлопчиків перших років життя. У чоловіків зустрічається значно рідше. У новонароджених до року воно може протікати безболісно і проходити без жодного лікування тоді, коли вагінальний проток черевної стінки заростає.

 Класифікація

При водянці яєчка у дитини серозна рідина накопичується в одному або двох яєчках.

Залежно від цього водянка буває:

• односторонньою (право- / лівосторонньою);
• двосторонньою.

За етіологією:

• вроджена (у дітей);
• придбана (у дорослих).

Залежно від закриття або незакриття вагінального відростка очеревини вроджена водянка у дітей розподіляється на:

• ізольовану;
  сполучну.

Придбана водянка буває:

• первинною;
• вторинною або симптоматичною.

За клінічним перебігом класифікують:

• гостру форму;
• хронічну.

Крім патологій вагітності та низки дитячих захворювань, гідроцеле може виникати і через інший фактор або їх сукупність. До причин виникнення даної патології у дітей старшого віку та дорослих можна віднести:

• Травми пахвинної області.
• Варикоцеле та інші патології судин.
• Вчасно не виліковані запальні хвороби сечостатевої системи, органів малого тазу.
• Серцево-судинна недостатність.

Нерідко гідроцеле проявляється як ускладнення після перенесених тяжких захворювань. Зазначимо, що нерідко причини гідроцеле у чоловіків – порушення функціонування лімфатичної системи яєчок, що виникає через невдало проведені операції з видалення варикоцеле та висічення пахових гриж.

Основні симптоми водянки яєчка у дітей — збільшення і «розм’якшення» мошонки на одній стороні або цілком.

При односторонній ізольованій патології відзначається збільшення однієї половини мошонки, мало змінюється протягом дня. Якщо є обмін рідинами між оболонками яєчка і черевною порожниною, говорять про сполучну форму. В такому випадку симптоми водянки яєчка у дитини включають періодично набухаючу мошонку і періоди її зменшення.

При цьому, як правило, не спостерігається болів, підвищення температури тіла, почервоніння шкіри. Будь-який з таких симптомів говорить про нагальну ситуацію і необхідність термінового звернення до відділення урології.

Посттравматична або післяопераційна водянка яєчка у дитини відрізняється великими обсягами і часто тістоподібною консистенцією через застій лімфи.

Лікар розмовляє з пацієнтом, з’ясовує симптоми, проводить огляд і пальпацію статевих органів дитини в положенні лежачи. Базуючись на отриманих даних, він визначає попередній діагноз.

Для встановлення різновиду водянки та виключення пухлини яєчка або пахової грижі призначає інструментальну діагностику:

• УЗД органів паху і мошонки – найбільш інформативний вид обстеження, який дозволяє визначити наявність патології і ступінь розвитку захворювання, а також кількість рідини, що накопичилася в оболонках;
• діафаноскопія – просвічування шкіри мошонки вузьким пучком світла;
• ультразвукова доплерографія УЗДГ судин мошонки.

Також уролог може призначити лабораторні дослідження:

• загальний аналіз крові ЗАК;
• загальний аналіз сечі ЗАС;
• урогенітальні дослідження на статеві інфекції.

Вибір додаткових досліджень (коагулограма, група крові та резус-фактор, біохімічний аналіз крові) залежить від подальшого лікування.

Лікування водянки яєчка у дітей має проводитися лікарем хірургом або урологом. Ні в якому разі не варто нехтувати спостереженням фахівця, так як несвоєчасне лікування може не допомогти вберегтися від ускладнень.

При вродженій водянці яєчка у дітей лікування до року найчастіше не призначається, так як в цьому віці є ймовірність самовільного зникнення патології. Також спостереження проводять в перші місяці після оперативних втручань і у більш дорослих дітей.

Що робити, якщо у дитини водянка яєчка все-таки не зникла?

Усунути надлишок рідини і, найголовніше, його причини здатна лише операція. Хірургічне лікування водянки яєчка у дітей — золотий стандарт при тривалому існуванні патології.

До проведення втручання обов’язкова точна діагностика, так як збільшення мошонки може спостерігатися при багатьох інших станах.

Залежно від типу і обсягу патології може застосовуватися відкрита або малоінвазивна ендоскопічна операція. Якщо симптоми водянки яєчка у дітей старшого віку поєднуються з ознаками варикоцеле, допустимо одночасне усунення обох захворювань.

Більше переваг має саме ендоскопічна операція. Всі маніпуляції при цьому проводяться під контролем точної відеокамери зі збільшенням спеціальними інструментами. Результати після ендоскопічного лікування водянки яєчка у дітей в більшості випадків дозволяють забути про патологію.

У нашому медичному центрі консультують і оперують кращі в своїй сфері хірурги.

Уже на першому прийомі можлива точна діагностика, після якої лікар розповість, як лікувати водянку яєчка у дитини. У разі необхідності хірургії операція буде проходити в сучасній операційній, а реабілітація — в комфортному стаціонарі. Все це гарантує максимально якісну, уважну та ефективну допомогу на будь-яких стадіях хвороби.