Холецистит хронічний, гострий

Холецистит – це запалення жовчного міхура, викликане застоєм і скупченням жовчі та інфікуванням кишковою мікрофлорою. Є найпоширенішим ускладненням жовчнокам’яної хвороби. Камені, що виникають у жовчному міхурі, можуть перекривати жовчні протоки, жовч застоюється і накопичується, відбувається зараження кишковою мікрофлорою, з’являються набряки та біль.

Види холециститу

В залежності від перебігу захворювання виділяють:

Гострий холецистит.

Розвивається раптово, з вираженими клінічними проявами й ознаками інтоксикації. Біль носить хвилеподібний характер і є інтенсивним. Гострий холецистит відноситься до ургентниїх станів і вимагає термінового хірургічного втручання.

Хронічний холецистит.

Захворювання розвивається поступово, проявляючись при порушенні дієти або інших провокуючих факторах. Часто хронічному холециститу передує дискінезія жовчовивідних шляхів або інша патологія. Довгий час хронічний холецистит може протікати безсимптомно або супроводжуватися помірним ниючим болем (виключаючи періоди загострення, коли біль стає вираженим).

 

В залежності від наявності каменів у жовчному міхурі виділяють:

Калькульозний холецистит.

 Дуже часто причиною розвитку холециститу стає жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ). Утворення каменів у порожнині жовчного міхура призводить до застою жовчі і розвитку запальних процесів. У разі якщо камінь потрапляє у жовчний протік і закупорює його – виникає холестаз і розвивається гострий холецистит.

 

Безкам’яний холецистит.

Запалення розвивається на тлі застою жовчі і протікає, в цілому, сприятливо. Камені при такій формі хвороби не утворюються, а загострення відбувається на тлі порушення харчування або стресу.

За стадією розвитку запального процесу холецистит буває:

катаральним – зачіпає стінки органу, викликає набряклість та звуження протоків, усередині накопичується рідина;

флегмонозним – усередині міхура утворюється гній;

гангренозним – тканини органу починають відмирати, некроз поширюється у черевну порожнину, провокуючи перитоніт;

деструктивним – стінки органу перфоруються.

Симптоми холециститу хронічної форми:

• тупий ниючий біль і важкість у правому підребер’ї;
• дискомфорт після їжі – здуття живота, відрижка, нудота;
• гіркий присмак у роті;
• бурчання в кишківнику;
• метеоризм і нестійкі випорожнення.

Симптоми гострого холециститу:

• різкі напади болю під правим ребром, що віддають в лопатку, плече, руку, ключицю;
• нудота;
• блювота – зазвичай містить домішки жовчу та не приносить полегшення;
• підвищена тілесна температура (38-39° С), супроводжується лихоманкою та ознобом;
• загальна слабкість;
• жовтушність склер очей та шкірних покривів;
• печінкові кольки – характерна ознака того, що жовчні протоки перекриті.

Зазвичай гострий приступ холециститу проявляється раптово, наприклад, після рясної жирної їжі або вживання алкоголю. Важливо вчасно звернутися по допомогу, доки запалення не спровокувало незворотних змін та не поширилося на сусідні органи.

Причиною холециститу є інфекція, яка потрапляє в жовчний міхур найчастіше з кишечника через жовчні протоки, а може потрапляти з інших місць з плином крові і лімфи. Деякі фактори можуть послужити пусковим механізмом для початку холециститу: надмірна вага, жирна і шкідлива їжа, знижена кислотність шлункового соку, порушення в роботі жовчовивідних шляхів, дисбактеріоз кишечника і запори.

Найбільш поширеною причиною холециститу виступає жовчнокам’яна хвороба. Камені в жовчному міхурі пошкоджують його стінку або можуть утруднити відтік жовчі. Більш ніж у 60% пацієнтів в жовчі виявляють інфекцію: кишкова паличка, стрептококи, сальмонели та інші.

Причинами гострого холециститу можуть бути закупорка протоки жовчного міхура, за яким з міхура випливає жовч з жовчним каменем або потрапляння збудника інфекції. Якщо дренажна функція в нормі і жовч нормально випливає, то інфекція, що потрапила в жовчний міхур, не викликає запальний процес. В іншому випадку виникає запалення.

Факторами ризику виникнення холециститу можуть бути перенесені раніше складні операції, гострі захворювання, вагітність, стреси, фізичні навантаження і перевтома.

 У діагностиці холециститу використовуються лабораторні та інструментальні методи обстеження:

• УЗД черевної порожнини дає можливість вивчити стінки жовчного міхура, конкременти, його деформацію, застій та згущення жовчі.
• Фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС) – інструментальний ендоскопічний метод діагностики захворювань стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки.
• Динамічна сцинтиграфія гепатобіліарної системи – дослідження печінки та жовчного міхура та прохідності жовчовивідних шляхів за допомогою радіофармпрепаратів.
• Багатофракційне дуоденальне зондування з мікроскопією та посівом жовчі. Проводиться лише за відсутності жовчнокам’яної хвороби та допомагає встановити тип секреції та характер скоротливої ​​здатності жовчного міхура, стан сфінктерів жовчних шляхів, наявність запалення та бактеріальної флори.
• Рентген черевної порожнини проводиться для виявлення рентгеноконтрастних конкрементів
• ЕКГ потрібно для диференціальної діагностики із захворюваннями серцево-судинної системи. Загальний аналіз крові. При гострому холециститі та загостренні хронічного холециститу в крові виявляється лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної форми вліво, збільшення ШОЕ.
• Біохімічний аналіз крові при холециститі показує помірне підвищення рівня білірубіну, альфа-2 та гаммаглобулінів, трансамінази, лужної фосфатази, холестерину.
• Загальний аналіз сечі для диференціальної діагностики із захворюваннями нирок. При гострому холециститі та обтураційній жовтяниці можлива білірубінурія – поява білірубіну в сечі.
• Аналіз калу на яйця глистів і виявлення лямблій та аскарид.
• Бактеріологічний посів дуоденального вмісту для виявлення збудника захворювання, аналіз жовчі на найпростіші.
• Імунологічний аналіз крові. При тривалому хронічному запальному процесі можливе зниження кількості В- та Т-лімфоцитів та рівня імуноглобуліну А.

Спосіб ведення пацієнта залежить від багатьох факторів. Метод лікування вибирають в залежності від важкості, форми, наявні каменів чи ні. Скласти цей пазл і обрати необхідну тактику може тільки лікар.

Методи лікування запалення жовчного міхура поділяються на:

• Консервативні
• Оперативні

Консервативне лікування включає зміни в харчуванні, способі життя, призначення медикаментозної терапії, що покращуватиме стан пацієнта.

Дієта передбачає виключення смаженої жирної їжі, гострих, надмірно солоних чи солодких продуктів та напоїв. Рекомендовано вживати більше овочів та фруктів, м’яса птиці та морепродуктів. З напоїв слід віддавати перевагу звичайній негазованій очищеній воді.

Медикаменти призначаються лікарем після прийому в клініці. Тільки фахівець може правильно визначити причину хворобливого стану, провести диференційну діагностику та забезпечити пацієнта необхідними порадам щодо медикаментозного ведення холециститу.

Хірургічне лікування включає операцію видалення жовчного міхура – холецистектомію. Операція можу бути плановою або ургентною (невідкладною) в залежності від показань та стану пацієнта. Втручання може бути лапаротомічним (доступ до ураженої ділянки через великий розріз передньої черевної стінки)

та лапароскопічним (малоінвазивна методика, що передбачає малі розрізи та застосування оптичної апаратури).

 Після операції також необхідно дотримуватись дієтотерапії та прийому медикаментозних засобів, рекомендованих лікарем.

Профілактика холециститу передбачає заходи, які перешкоджають застою жовчі в жовчному міхурі й лікування осередкової інфекції.

Основні профілактичні заходи:

• фізична активність (гімнастика, піші прогулянки, плавання, йога і т.д.);
• часте вживання їжі;
• відмова від жирного, смаженого, копченого, рафінованих продуктів;
• відмова від шкідливих звичок (вживання алкогольних напоїв, куріння).

ЛАПАРОСКОПІЧНА ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЯ полягає в тому, що шляхом лапароцетезу в черевній порожнині створюється пневмоперитонеум (заповнення двоокисом вуглецю простору в животі). Потім у типових точках розставляються мініпорти для подальших маніпуляцій у черевній порожнині або малому тазі. Переважно розрізи на шкірі під порти становлять від 5 до 10 мм. Потім під контролем оптичної камери з високою роздільною здатністю проходить лапароскопічна операція, яка триває від 1 години до 2, залежно від складності патології, проходить під загальним наркозом. Так, після лапароскопічної операції слідів на шкірі (післяопераційних рубців, шрамів) практично не залишається, або вони ледь помітні. У разі лапароскопічної операції зменшується ризик розвитку спайок і ускладнень із боку операційної рани на відміну від лапаротомної. Також лапароскопічна операція супроводжується значно менш вираженим больовим синдромом. Відповідно, реабілітаційний період (відновлення організму та повернення до звичного для людини ритму життя) відбувається в 2-3 рази швидше. Перебування в стаціонарі скорочується до 1-3 діб, а у разі відкритої холецистектомії – до 7-10 днів. Також скорочується і період амбулаторного спостереження хірургом у клініці. Пацієнт отримує за необхідності знеболювальні препарати, антибіотики, проводяться перев’язки. Шви знімаються через 7-8 днів. Отже, хірургічне лікування жовчнокам’яної хвороби (калькульозного холециститу) в більшості випадків забезпечує повне позбавлення від цього небезпечного захворювання.

ВІДКРИТА (КЛАСИЧНА) ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЯ. Класичний (старий) спосіб, коли робиться розріз на животі (лапаротомія), через який і проводять видалення жовчного міхура з каменями (холецистектомія). У разі операції цього виду на животі залишається великий післяопераційний рубець 20-30 см завдовжки, і пацієнт проводить у стаціонарі від 7 до 10 днів, після чого виписується на амбулаторне лікування у хірурга клініки. На разі цей вид операції проводиться все рідше, в основному в тих медичних установах, де відсутнє спеціальне ендоскопічне обладнання або лікарі не володіють іншими методиками.
Також цей метод операції може використовуватися в ускладнених випадках, коли проведення лапароскопічної операції з певних причин неможливе.